Горіх

PDF Print E-mail

Оповідання про літо

Автор: Віктор Заблоцький   

Він ріс у нашому дворі поміж каштанами й кленами. Чи його по­садці? хто, чи сам посіявся ніхто не знав. Стояв високий, стрункий, з розлогими вітами, на яких серед пахучого листя зеленіли ще дрібні кульки горіхів.

Раптом я побачив, як до горіха, злодійкувато оглядаючись, підійшов хлопець і здоровенною палицею за­ходився гамселити по гіллю. Він на­магався збити недозрілі плоди. Де­рево шелестіло, сипалося листя... Мені здавалося, що воно тихо стогне від болю й незахищеності.

Хлопець був старший за мене, але я вже не думав про це. Швидко ки­нувся до нього й вихопив з його рук палицю.

— Ти нащо дерево нівечиш? — закричав я.— Хіба не бачиш, що го­ріхи зелені? А скільки гілок пообби­вав...

— А ти хто такий?..— витріщив очі бешкетник.— Воно що — твоє?..

Моє! — розпалився я. І раптом додав примирливо: — Моє і твоє. Достигнуть — тоді й приходь, пола­суємо горіхами.

Незнайомець глипнув на мене, по­стояв трохи, певно, вирішував, що йому робити далі, потім махнув ру­кою:

— А-а-а... Нехай росте. Бувай! І пішов своєю дорогою.

А мені стало радісно, гарно. Я пі­дійшов до горіха й тихенько йому сказав: «Рости, горішку. Рости й не бійся. Я тепер тебе завжди захища­тиму».

 

Знайомтесь: книжка!

"Історія України для наймолодших" Мирослав Кошик

18_09_2024_2Історія будь-якої країни нагадує життя людини.

Детальніше...

Опитування №11

Що читаєш влітку?

Літературу за шкільною програмою - 24.2%
Додаткову літературу - 33.3%
Обидва варіанти - 42.4%

Всього голосів: 33
голосування за це опитування закінчилось на: 31 серп. 2019 - 00:00
Електронний каталог
Віртуальна реальність
Переможець конкурсу