Мудра голка |
Оповідання про весну |
Автор: Андрій М’ястківський |
Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої... Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок... — Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, — якось попросила Марійка. — Ти ще мала, пальчики поколеш. — От і не мала, от і не поколю! — запевнила дівчинка. — Хіба я не знаю, що не пальчики, а полотно треба колоти? — Ну, добре. — Мама відрізала ножицями шматок білої тканини, дала голку, нитки. Раз кольнула Марійка, вдруге. І тут нитка заплуталась. Марійка розплутала вузли і подумала: «Мама мудрою голкою вишивала, а мені дала погану. От піде вона до крамниці, візьму її голку і теж гарний рушничок вишию...» Пішла мати до крамниці. Марійка мерщій за мудру голку, за полотно. Та не встигла й двічі кольнути, як гострий біль пронизав пальчик. На очах виступили сльози. — Мудра, а така колюча!.. — розсердилася дівчинка на материну голку. — Чого ти заплакана, Марійко? — повернувшись, запитала мати. — Рушничок вишивала. Думала, твоя голка мудра, що такі гарні квіти гаптує... А вона колеться. — Всяка голка проворна, коли вона в мудрих пальцях. Бери-но полотно, та не поспішай, а дивися, як треба... Надвечір Марійка з матір’ю вишили першу волошку. — То хто мудрий? — усміхнулася мати. — Голка чи пальчики? |
"Історія України для наймолодших" Мирослав Кошик |
Історія будь-якої країни нагадує життя людини. |
Детальніше... |