Мати |
Автор: Іван Гнатюк | |||
Й зразу, хоч ще не встаю, Тільки спросоння погляну, Бачу матусю свою. Мати — досвітня пташинка, Здосвітку віч не зімкне, Ходить по хаті навшпиньки, Щоб не збудити мене. Мати — то сонечко рідне, Сонечко ясне, земне, Слово її заповітне Гріє і живить мене. Теґи:
|
«Тепер, або ніколи, Рікко» Майкен Нюлунд |
|
Детальніше... |
|
|
|