Веселі віршики

У школі лісовій

За спільну парту сіли

Руденьке Ведмежа

І Зайченятко сіре.

Завдання їм

Однакове дали:

Розповісти про те,

Як літо провели.

Зітхнуло Ведмежа,

Понюхало чорнило,

Почухалося

Й зошита розкрило.

А Зайченя

На це лише й чекало —

Скосило очі,

Списувати стало:

«Улітку бігав

Між кущів і трав

І на деревах

Меду я шукав.

Іще я батькові

І матері поміг

Сухе гілля зібрати

На барліг...»

На другий день

Крізь плач Зайча белькоче: —

У Ведмежати — «п'ять».

А в мене — «два»...

Із тим, хто сам

Подумати не хоче,

Частенько отаке бува.

Заклопотаний Хома:

—Може, ще чого нема? —

Він зібрався у похід

Не абияк, а як слід.

О, Хома наш — голова:

Рюкзаків у нього два!..

Літнє сонечко пече,

А з Хоми аж піт тече.

У одній руці — стілець,

А у другій — казанець.

Рюкзаки висять на ньому,

Мов на осликові тому.

І сміються хлопчаки:

—Добрі в тебе рюкзаки!

Тільки треба для походу

Пару коней чи підводу!

Щось із Юрою не те:

Щось наш Юра не росте...

Він такий у нас тоненький,

Хворобливий і худенький,

Мов заморене курча, —

Одноліткам до плеча...

Та чи знаєте ви те,

Чом наш Юра не росте?

Подивіться: він з дружками

Мчить по вулиці з книжками.

—Звідкіля біжиш ти, Юро?

—Я тікаю з фізкультури!

Весною біля школи

Усім знайшлося діло:

Гуртом ямки копали

І деревця садили.

Один Мишко тинявся

І потирав долоні, —

Він був за консультанта

У нашому загоні.

До кожного підходив,

Повчав нас без упину:

— На дно насипте гною,

А зверху — вогку глину!

Та корінь засипайте

Мерщій, Катюшо й Людо,

Бо яблунька засохне

І яблук тут не буде.

— Авжеж, не буде яблук, —

Промовила Катюша, —

Бо це, як хочеш знати,

Не яблунька, а груша!