Рідна мова – джерело духовності нації: до Дня української писемності та мови

Останні новини

Мова та писемність, поєднані з грамотністю та культурою,

- це основа, на якій формується національна ідентичність, суспільство, державність. Без української мови не може бути України, адже втрата мови – то втрата самобутності. Українською мовою розмовляли наші діди та предки, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою.

«У просторах, яким немає меж, не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова » Дмитро Павличко

Без мови, як без сонця, повітря, води людині існувати важко. Навіть неможливо. «На все впливає мови чистота: зір глибшає, і кращають уста. Стає точнішим слух, а думка гнеться, як вітром розколихані жита», - так поетично описав Дмитро Павличко вплив мови на все, що оточує людину. А Микола Гоголь писав: «Надзвичайна мова наша... В ній усі тони й відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... В ній що не звук, то подарунок».

Рідна мова – це не просто засіб нашого спілкування. Це те, що ми прийняли з молоком матері, з чим ми ростимо, через що пізнаємо світ, це своєрідний скарб, яким може володіти кожна людина, якщо вірно їм скористатися. Без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості. Про відродження української мови писав ще Олесь Гончар: «А мова й історія – це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас. Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам'ять, почуття гордості, маємо і до збайдужілих душ доторкнутися запашним євшан-зіллям рідного слова».

• Наш спільний обов'язок - шанувати та любити рідну мову, піклуватися про неї, захищати, розкривати для себе її винятковість та красу, ділитися з іншими, помножувати повагу до неї, берегти для наступних поколінь та поширювати інтерес громади до української мови!
• Наш спільний обов'язок – забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури, утверджувати імідж високоосвіченої української нації.

Про мову віршованими рядками

• "Спитай себе, дитино, хто ти є. І в серці обізветься рідна мова; І в голосі яснім ім'я твоє Просяє, наче зірка світанкова."  Дмитро Павличко
• "З родинного гнізда, немов пташа, Ти полетиш, де світу далечизна. Та в рідній мові буде вся душа І вся твоя дорога, вся Вітчизна." Дмитро Павличко
• "О місячне сяйво і спів солов'я Півонії, мальви, жоржини! Моря діамантів, це – мова моя, Це – мова моєї Вкраїни."  Володимир Сосюра
• " О мово моя! Душа голосна України! Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї, Ти – вибухів огненних повна. Це матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини... О мово вкраїнська! Хто любить її, Той любить мою Україну." Володимир Сосюра
• "Слова росли із грунту, мов жита, Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров'ю предків тяжко пурпурова." Ліна Костенко
• "Мова кожного народу Неповторна і – своя; В ній гримлять громи в негоду, В тиші – трелі солов'я..." Оксана Забужко

Запам'ятаймо!

• Важливо не тільки добре вивчати рідну мову, але й спілкуватися нею у повсякденному житті. Українська мова має надійно закріпитися у всіх сферах життя, а особливо – у молодіжній субкультурі. Адже молодому поколінню належить майбутнє!
• «Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає», - таку думку висловив Хосе-Марі Арце, іспанський політик. І ніколи не забуваймо слова нашої письменниці Ліни Костенко: "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову."
• Українська мова має все для того, аби дивувати нас щодня.
• Українська – єдина державна мова в Україні, одна з трьох офіційних мов у Придністров'ї та одна з офіційних мов частини Сербії. Історично також була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

Чи багато у світі україномовних людей?

Дослідники кажуть, що 45 мільйонів назбирається точно. Могло би бути більше. Але до 1990-х років українська мова близько 376 років перебувала під забороною чи під утисками, піддавалася репресіям або не мала повноправного державного статусу в тих країнах, до складу яких входили українські землі. Однаковою мірою це стосується всіх імперій, які так чи інакше контролювали українські землі.