Кому належить відкриття?

Наука і техніка

Ми багато чого не знаємо з історії світових відкриттів, здійснених нашими співвітчизниками. На щастя, протягом останніх років правда потроху повертається до України.

Так донедавна ми майже нічого не знали про Івана Пулюя, визначного, ні, навіть геніального нашого земляка, котрого доля закинула до чужих країв. А він усе своє життя рвався звідти на Україну — писав «прошенія» до царського уряду Російської імперії, але йому, як неблагонадійному, не давали дозволу на повернення. Отак і став він найвизначнішим фізиком Австро-Угорської імперії.

Україна не може не пишатися своїм великим сином, який навіть за кордоном усім своїм життям і діяльністю щоденно доводив свою любов до отчого краю.

Народився Іван Пулюй в селі Гримайлові на Тернопіллі 2 лютого 1845 року. З відзнакою закінчив гімназію. Мрія одержати ґрунтовну освіту привела його до Відня, куди він добирався пішки. Там він вступає на теологічний, а згодом — філософський факультет Віденського університету. І після закінчення навчання він готовий був працювати навіть звичайним вчителем у гімназії, аби тільки в Києві чи Львові. Проте йому відмовляють.

Пулюй лишається у Відні, поринає з головою в науку. Але сказати, що Іван Пулюй був просто фізиком і просто вченим, означає не сказати нічого. Бо був він людиною різнобічних обдаровань і енциклопедичних знань. Він не лише написав «Молитовник» українською мовою й видав його у Відні, а й переклав разом з Пантелеймоном Кулішем «Святе Письмо Старого Заповіту». Переклад цей буде визнано найкращим серед слов'янських перекладів Біблії. Згодом він переклав і «Псалтир».

Наукова діяльність Івана Пулюя гідна подивування. Його роботи з фізики підготували ґрунт для багатьох відкриттів. А одне, найвизначніше, його відкриття було приписано іншому вченому, Рентгену. Адже відомі всім «рентгенівські» промені, як їх сьогодні іменують, повинні були б називатися «пулюївськими». Бо відкриті вони були й описані в офіційній пресі Пулюєм іще до Рентгена. Але так уже склалася доля Івана Пулюя, що робіт цих його вчасно не помітили.

Після Відня Іван Пулюй переїздить до Праги. Там він викладає у Німецькій високій технічній школі. Згодом стає її ректором.

За заслуги в розвиткові електротехнічної промисловості Івана Пулюя нагороджено орденом Залізної корони 3 ступеня, Комтурським Хрестом Імператорського Австрійського Ордена Франца-Йосифа, надано почесне звання Радника Цісарського Двору.