Різдвяне чаювання

10 січня учасники майстер-класу «Різдвяна хатинка» зібралися знов, щоб ще раз подивитися на хатинку,

зроблену спільними зусиллями, а потім за філіжанкою чаю поласувати нею.

Реакція кожного, хто підіймався у читальний зал на чаювання, була неочікувана для нас: «Як ми будемо їсти таку гарну хатинку? Може, хай вона стоїть?»

Тим часом під новорічний «Щедрик» Леонтовича діти потихеньку збиралися, сідали за чайний стіл. Оскільки хатинку не хотілося одразу рушити, то діти разом з бібліотекарем Лілією Іванівною та майстринею Лілією провадили світську бесіду за столом. Всім хотілося згадати попередній майстер-клас, тож питання на кольорових стрічках, що були причеплені до вушка кружечки, дуже допомогли. Кожне питання було поштовхом до розмови, і кожен, хто хотів і мав, що сказати, долучався до бесіди. Розмова велася навколо різдвяного святкування та попереднього майстер-класу: де і як проводили Різдво? Чи колядували? Звідки пішла традиція пряничних будиночків на Різдво? Які спеції додають до пряничного тіста? Чому пряники стали символом Різдва? Як пряничних справ майстри скривали свої рецепти? У якій казці Братів Грімм є пряничний будиночок? Чому слово «ярмарок» асоціюється зі словом «пряники»? Чим розписують пряники? Ваші відчуття від майстер-класу «Пряникова хатка»? Як пахнуть пряники?

Діти з охотою спілкувалися, а потім всі разом заспівали колядку «Нова радість стала».

Хатинка чемно чекала, коли діти наговоряться і почнуть відламувати від неї солодкі частинки. Чай вистиг, і тепер вже не було так сумно від того, що хатинку треба з'їсти. Учасники майстер-класу наговорилися і домовилися на наступний рік також зібратися і зробити щось дуже гарне, різдвяне. Разом.

Кожен хотів відламати та спробувати шматочок від різних частин пряничної хатки. Будиночок меншав на очах і нарешті зник, як сніг на сонці.

Було так смачно!:)

Фотоматеріали заходу