|
Автор: Збірка
|
|
 Така любов — не лукава, бо перша. Тільки найближчій людині можна зізнатися в цьому.
І розказати про атмосферні фронти, що насуваються на бентежне почуття. Відступати вже пізно, бо кровоносна система розганяє його тілом надто стрімко. А заперечувати — безглуздо, бо хочеться пізнати цю особливу млосність близькості, коли в голові аж паморочиться від теплого дихання на шкірі. І ти змінюєш життєві координати, нехтуєш технікою безпеки заради цієї наелектризованості простору між вами. На жодному уроці про таку хімію і фізику ніколи не почути. Ці почуття — не емоційні гойдалки, а карколомні американські гіркі. Тільки б уберегтися, залишити серце вцілілим. Не розбити його. Така любов — нетерпляча. Хоче всього і вже.
Така любов: проза. – К.: ВЦ «Академія», 2017. – 160 с.
|
Фортуна, спадкоємиця славетного роду ясновидців, вивчає науку про потаємне, готуючись до іспиту під час ради.
«Давно то було. Так давно, що і степи вже забули, заростили рани, заколосилися новими хлібами. Тільки тіні інколи зринають, зітхаючи.
"Опанас Заливаха належить до яскравих творчих особистостей, що височать над часом. Вони сповнені однієї думи, світяться і засвічують усе навколо себе" Євген Сверстюк
«Радість — всесвіту пружина, Радість — творчості душа, Дивна космосу машина Нею живиться й руша» Ода "До радості" Ф. Шиллер у перекладі М. Лукаша