Символ віри, просвітництва та гуманізму: до160- річчя з Дня народження Митрополита Андрея Шептицького

«365 днів із Великим Митрополитом. Роздуми на щодень»

Це висловлювання Андрея Шептицького про важливі події у житті Церкви та держави. «Це збірка думок у формі календаря з цитатами на кожний день року», написав у вступному слові кардинал Любомир Гузар.

На більше, ніж 500 сторінках автор ідеї та упорядник книжки, працівник історичного архіву у Львові Оксана Гайова підібрала цитати митрополита Андрея Шептицького відповідно до церковних днів, загальноукраїнських дат, свят і подій, а це і до дня знань, учителя, юриста, є висловлювання митрополита і про сумний день голодомору, про день родини, емігранта...

«Дванадцять листів о. Андрея Шептицького до матері» Упорядкував і примітками доповнив Г. Меріам-Лужницький.

«Дванадцять листів...» є художнім твором, написаним у жанрі епістолярної повісті, в центрі якого — постать Слуги Божого Андрея. Письменник, використовуючи висловлювання з творів Митрополита, його послань, проповідей, а з уваги на те, що він особисто добре знав Слугу Божого, можливо, й з приватних розмов, розкриває читачів глибокий духовний світ молодого Шептицького, його любов до матері, пристрасний патріотизм, природну велич і скромну святість.

«Митрополит Андрей Шептицький» Кирилл Королевский

Літературу про Слугу Божого Митрополита Андрея Шептицького поповнив унікальний твір отця Кирила Королевського, довголітнього соратника, однодумця і послідовника справи Митрополита.

Допитливий і вдумливий читач знайде чимало нового і повчального в захопливій розповіді про Кир Андрея Шептицького - Глави УГКЦ, суспільного діяча, інтелектуала, мецената - на широкому родинному, релігійно-церковному та історичному тлі.

«Як будувати рідну хату?» Андрей Шептицкий

Коли вчитуєшся у кращі зразки публіцистичної спадщини митрополита Андрея Шептицького, зокрема послання «Як будувати рідну хату», з котрим має змогу ознайомитися наш читач, — то найбільше вражає мудра, прониклива простота цих писань видатного гуманіста. Не та фальшива простота, що йде від прагнення, завжди згубного, «спуститися» до натовпу з його примітивним, чорно-білим сприйняттям світу, а та простота, котра дається лише воістину духовно просвітленим особистостям, тим, які ціною власних страждань, жорстоких випробувань спромоглися збагнути головне у цьому шаленому, мінливому світі. Збагнути й розповісти про це головне людям, рідному народові.

Для митрополита Шептицького це були одвічні, нерушимі християнські істини: не убий, не чини зла, не ненавидь ближнього свого. Він знав: іти за Христом або відкинути його — це вільний вибір кожної людини. І цей вибір визначає її, людини, майбутнє. І ще все своє довге життя Андрій Шептицький вчив українців надважкого мистецтва: будувати рідну, власну, свою хату (саме таку, де, за пророцтвом Шевченка, «і сила, і воля»), жити на вільній землі для свободи, поважаючи всі народи й нікому не дозволяючи водночас топтати власну гідність. Оцей образ «рідної хати», котра постає з вільної праці творення — не з ненависті, є у Шептицького справді наскрізним і воістину невичерпним.

Усе життя Андрея Шептицького, цього великого українця ХХ століття, є прикладом служіння двом невмирущим ідеям — християнській та національній. Він не розділяв їх. Це — його заповіт усім нам.

Про Митрополита Андрея – від А до Я

Побудована за абетковим принципом історія про тих і те, що було важливими для Митрополита, і що є вагомим для нас сьогодні. У ній Андрей Шептицький – такий, яким він був у житті: доброзичливий, мудрий та милосердний, з великим почуттям гумору та любов'ю до людей.

Кожна буква цієї незвичної абетки відкриває нову грань життя і діянь Митрополита: тут і місця, міста, поняття, історії, дитячі спогади, імена, які чимало значили для Шептицького і завдяки яким він був таким, яким був. «Ерудит», «євреї», «жарт», «забавки», «мИтрополит», «ікона» – через такі слова і поняття відкривається читачам його постать.

Сердюк М. «Шептицький для дітей»

Чи знали ви, що Андрей Шептицький дуже любив коней і був єдиним митрополитом, якого можна було зустріти верхи? А що його «справжнє» ім'я, тобто те, яке йому дали при народженні, — Роман? Або те, що за освітою він юрист?

Це лише незначна частинка цікавих фактів, які ви знайдете у біографічній повісті, яку написала Марія Сердюк та проілюструвала Марічка Смеречинська. Ви дізнаєтеся, як жив і працював граф, меценат, інтелектуал, підприємець, митрополит і провідник Української Греко-­Католицької Церкви, та прочитаєте поради для життя і правила ведення успішного бізнесу від Андрея Шептицького.

Ознайомитися з книжкою можна на сторінці сайту "Школярам у нотатник"

«Два пасинки Митрополита» Владислав Івченко

Вихованці Митрополита Шептицького — Теофіл Володимирський та Іван Великодній — щойно закінчили духовну семінарію. Іван розпочинає служіння в далекому гірському селі, а закоханий Теофіл зволікає з висвяченням й залишається у Львові поруч із Митрополитом.

Страждання й смерть, що прийшли з Другою світовою, кардинально змінюють цінності й переконання героїв, а врешті — і їхні долі. Обох чолові ків окупанти намагаються використати, щоб схилити Митрополита на свій бік. Жорстокі вбивства, несподівані зради, ігри з совістю, погрози й шантажі штовхають Івана й Теофіла на важкий шлях. Чи вдасться побороти зло силою віри чи доведеться взяти до рук інакшу зброю — питання, до якого пасинки Митрополита зовсім не готові.

«Як Русь слідами Данила ходила»

Це розповідь про паломництво численної групи галичан у складі 566 осіб – 500 українців та 66 поляків, до Святої Землі, яке організував 1906 р. Митрополит Андрей Шептицький. Авторами книги – літописцями подорожі були Василь Мацьорак та Юліан Дзерович. Назва книги, як кажуть сучасні її видавці, пояснюється тим, що одним із перших паломників з України до святих місць був ще, за часів Святослава Ізяславича, ігумен чернігівського монастиря Данило, який біля Гробу Господнього молився за народ, князя і бояр.

"Мета моєї праці і цілого проводу, який даю тим, що хочуть його прийняти, - казав Митрополит А. Шептицький, – є об'єднати всіх під прапором Христа. Проводу не накидаю. Не хочу, щоб хто не будь сліпо йшов за мною. Бо і наука Христа не знає сліпого проводу, ні сліпого послуху - вона є наукою любові і свободи".