Голосні читання. «Рік з Франком у бібліотеках міста»

«Книги — морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить» Іван Франко

«Дивнії перли» виносять читачі ХХІ сторіччя, читаючи твори Івана Франка. Перегортаємо сьогодні написане Франком і дивуємося його сучасності, його прозорливості, його патріотичності, його працьовитості, його щирості в почуттях, красі його українського слова.

170 років від Дня народження Каменяра Івано-Франківськ відмічає по-особливому – «Рік з Франком у бібліотеках міста ». Такий проект започаткувала централізована бібліотечна система міста для популяризації творів письменника-ювіляра.

В центральній бібліотеці для дітей виокремили зручний простір - почесне місце, де можна оглянути постійно діючу виставку «Рік Франка в Івано-Франківську: читаємо сьогодні». Тут можна почитати його прозові чи віршовані твори, казки, ознайомитися з біографією письменника. Тут можна прочитати на пам'ять улюблений вірш, уривок з твору, поспілкуватися з бібліотекарками про творчість Івана Франка та його життєвий шлях. Малечу заохочуємо читати казки, розглядаємо разом ілюстрації, залучаємо до розмальовок.

Іван Франко сучасний і дуже європейський письменник. Він активно інтегрував європейські літературні тенденції - реалізм, модернізм - в український культурний простір. Він перекладав твори Гете, Шекспіра, Байрона та Гюго.

Збірки «З вершин і низин» (1887) та «Зів'яле листя» (1896) поєднують громадянські мотиви з глибокою інтимною лірикою. Історична повість «Захар Беркут» (1883) перегукується із західноєвропейським романтизмом та ідеями європейського гуманізму, а соціально-психологічна повість «Перехресні стежки» (1900) стала справжнім рупором сучасної передової ідейності та світоглядности. П'єса «Украдене щастя» (1893) стала класикою українського театру і сьогодні не сходить зі сцен театрів. Віршована казка «Лис Микита», збірка казок «Коли ще звіри говорили» - золотий фонд дитячої літератури.

Письменницьку діяльність Іван Франко поєднував із науковою. Українські та зарубіжні часописи рясніли численними статтями, оглядами, нарисами з фольклористики, етнології, історії, філософії, літературної критики, соціології, економіки. У 1893-му захистив у Відні докторську дисертацію з філософії.

Іван Франко став «законодавцем моди»: вперше одягнув вишиванку під піджак. Кожен рік в день вишиванки ми згадуємо його стиль, який сьогодні наслідують асі українці.

Цитати із творів Івана Франка:

• "Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів" 
• «Нам пора для України жить!»
• «Лупайте сю скалу!»
• «Треба твердо в бою нам стояти...»
• «Так, се Україна, свобідна, нова!»
• «Силу рукам дай, щоб пута ламати, Ясність думкам – в серце кривди влучать...»
• «Ми дальший крок підем робити сміло...»
• «Сійте в головах думи вольнії...»
• «Лиш розум і труд у пригоді стає»
• «Хто правду лама, з тим ти сміло борись»
• «Лиш боротись — значить жить!»
• «Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить»

15 фактів про Івана Франка, які варто знати

• Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5–6 книжок.
• Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.
• У гімназії сидів на останній парті, але міг майже дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п'ятому класі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі.
• У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.
• Чотири рази його ув'язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.).
• Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекладач, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його «академією в одній особі».
• Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньо арабської, давньогрецької, східних. Перекладав також на німецьку українські народні пісні, допомагав Михайлу Грушевському з німецьким перекладом «Історії України–Руси».
• Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, автор програми.
• Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами. «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордонів...», писав він у листі до молоді в 1905-му.
• Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, а соціалістичну державу назвав тюрмею: «Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою».
• Радянський режим називав його атеїстом. А він залишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, товаришував із галицькими священиками, мав приязні стосунки з митрополитом Андреєм Шептицьким.
• Його переклад біблійної «Книги Буття» досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.
• Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.
• Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати матеріали йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Петро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців.
• Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в «позиченій» ямі на шість домовин.
• В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 років.