Клей

Закульгав мій табурет, —

І таке трапляється.

То назад, а то вперед

Раз у раз хитається.

Кепська справа, та у домі

Є на те мастак відомий!

Клей в каструлі я розвів,

Замішав густіше,

Всипав дюжину гвіздків,

Щоб було міцніше.

Спершу капав клей потроху,

Потім геть залив підлогу.

Вислизати став із рук,

Перемазав все навкруг,

Переклеїв все підряд, —

Наробив біди — і рад!

Стіл приклеївсь до буфета,

Мамин шарф до табурета,

Крісло татка до стіни,

До дверей мої штани,

Ніж до ложки,

Плащ до ліжка,

Кіт приклеївсь до доріжки.

По стільцю мій клей розлився,

Й тут до мене друг явився,

На стілець усівсь дивак

І мені промовив так:

— Бачу я, що в тебе, друже,

Діло клеїться не дуже!.. —

Я дарма не тратив слів,

Я резонно відповів: —

Клей мій має добру пробу,

Можеш вірити мені:

Зі стільця устати спробуй —

Скажеш, клеїться чи ні!