Панас Мирний

Панас Мирний

(13 травня 1849—28 січня 1920)

Після семи літ служби по канцеляріях у Гадячі, Прилуках та Миргороді оселився у Полтаві дрібний чиновник Панас Якович Рудченко. Згодом дістав високий чин - дійсного статського радника, що дорівнював званню генерала у війську...

Казенна служба забезпечувала його матеріально, а в тихі години після роботи він мав можливість саме художнім словом служити рідному українському народові.

Так тривало день у день. Виходив уранці з власного будинку дійсний статський радник П. Я. Рудченко і простував до казенної палати. Низько вклонялися «його превосходительству» знайомі перехожі, «брав під козирок» поліцейський, що стояв на розі. Всі квапились на роботу, а Панас Якович, привітно відповідаючи на поклони, статечно йшов далі. Залишався на посту тільки поліцейський зі своїми невеселими думами. Ось уже скільки часу полтавська жандармерія розшукує якогось Рудченка — небезпечного для Російської імперії «видатного діяча українського руху». Він буцімто під кличкою Панаса Мирного переховується десь у Полтаві. «Може, той злочинець і поміж цих перехожих? — розмірковує поліцейський. — Але спробуй його розпізнати...» Та й на думку не спадає «стражеві порядку», що той небезпечний «видатний діяч українського руху» і є дійсний статський радник пан Рудченко Панас Якович...

Служба в казенній палаті давала змогу П. Я. Рудченку бувати в поїздках по селах і містах Полтавщини. Це зближувало його з простими людьми. Письменник бачив тяжку працю, злиденне життя народу, переймав народну мову. Відтак багато життєвих спостережень оживало в художніх образах на сторінках оповідань. І одне з них уперше з'явилося друком 1872 року під назвою «Лихий попутав» за підписом - Панас Мирний.

Невмирущу славу Панасові Мирному принесли роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», повісті «Лихі люди» («Товариші») та «Голодна воля», п'єса «Лимерівна».

З-поміж творів для дітей найві-доміші оповідання Панаса Мирного «Морозенко», «Пригода з «Кобзарем», «Казка про Правду і Кривду». У них глибокий соціальний зміст, талановито змальовано українську природу, яку письменник тонко відчував і вмів образно передавати словом.