З глибини віків!

Майже за 2 тисячоліття до н.е. існували бібліотеки. Найвідоміша з таких бібліотек існувала при дворі ассирійського царя Ашшурбаніпала в Ніневії (сер. VII ст. до н.е.). В ній нараховувалось понад 30 тис. глиняних книжок, кожна з яких мала на собі клинописний штамп: «Палац царя царів». Бібліотека Ашшурбаніпала мала універсальний характер. В ній зберігалися царські послання, списки країн, річок і гір, матеріали комерційного характеру, роботи з математики, астрономії та медицини, словники і праці з граматики.

В античні часи (I ст.. до н.е.) великої популярності набула Александрійська бібліотека царів Птоломеїв, фонд якої складав близько 700 тис. рукописних книг. Головним завданням бібліотеки був збір всієї грецької літератури та перекладів творів інших народів на грецьку мову, причому найрізноманітнішої — від творів грецьких трагіків до кухарських книг. На придбання книг виділяли практично необмежені кошти. Посли бібліотеки збирали свитки по всьому світу. Александрійська бібліотека стала культурним і науковим центром античного світу.

Другою після Александрійської бібліотеки в античності була Пергамська бібліотека, заснована в Пергамі у 2 столітті до н.е. Ця бібліотека мала близько 200 тисяч рукописних книг. Пергам був медичним центром свого часу, тому бібліотека спеціалізувалася переважно на медичній літературі.

Бібліотеки античності характеризують як «бібліотеки без публіки», адже про надання їх фондів у громадське користування не йшлося.

Перші публічні бібліотеки при храмах були засновані у Стародавньому Римі в I ст. н.е., а перший план створення такої бібліотеки належав імператору Юлію Цезарю. Бібліотеки Стародавньої Греції і Риму, хоча і називалися публічними, були доступні вкрай вузькому колу священнослужителів та освічених рабовласників.

На території Давньої Русі перша відома бібліотека (1037 р.) була заснована Ярославом Мудрим у Києві. Більшість книжок були церковного характеру, адже потреба в них диктувалася поширенням на Русі християнства. Одначе поряд з церковними перекладалися й книжки, що містили відомості світової історії, географії, астрономії, філософії, юридичні трактати та публіцистичні твори. 500 томів — таким зібранням могли похвалитися лише деякі бібліотеки Європи. Саме вони склали основу для перетворення Софії Київської на центр літописання та передової думки.

В XVII — XVIII ст. відкрилися бібліотеки, які здобули згодом міжнародну популярність:

Бібліотека Британського музею (1753 р.)

Бібліотека Конгресу США у Вашингтоні (1800 р.)

Російська державна бібліотека (1862 р.)

Державна бібліотека в Києві (1866 р.)

Можна з впевненістю говорити про те, що, пройшовши таку довгу історію, бібліотека вже ніколи не зникне як культурний центр. Традиції народжуються століттями, тому й бібліотека завжди буде місцем, де людина збагачує себе духовно та інтелектуально.