Воєнна Варшава. Рафалові дев'ять років і він живе в гетто. Хлопчик не ходить до школи, а сусіди довкола постійно змінюються, тому друзів у Рафала теж немає. Дідусь, який ним опікується, мусить заробляти гроші на прожиття, і його цілими днями не буває вдома. Найчастіше Рафал залишається сам. Проте в нього є книжки й бібліотека – єдине місце в гетто, куди дідусь дозволяє йому ходити самому. Якось бібліотекарка дає йому книжку Герберта Веллса «Машина часу». Відтоді життя Рафала цілковито змінюється. Починається його велика й небезпечна Пригода...
«Схилися наді мною, капелане, Прости усе, що Бог іще не встиг. Я з тих, без кого вічність не настане. Я з тих, всечесний отче, я із тих...» Богдан Томенчук
«Земні шляхи Небесної Сотні»: виставка-присвята до Дня Героїв Небесної Сотні
«І рани їхні вже не їм болять. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло, Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна Сотня в вирій полетіла...» Людмила Максимлюк
Воєнна Варшава. Рафалові дев'ять років і він живе в гетто. Хлопчик не ходить до школи, а сусіди довкола постійно змінюються, тому друзів у Рафала теж немає. Дідусь, який ним опікується, мусить заробляти гроші на прожиття, і його цілими днями не буває вдома. Найчастіше Рафал залишається сам. Проте в нього є книжки й бібліотека – єдине місце в гетто, куди дідусь дозволяє йому ходити самому. Якось бібліотекарка дає йому книжку Герберта Веллса «Машина часу». Відтоді життя Рафала цілковито змінюється. Починається його велика й небезпечна Пригода...
Ніна Фіалко відважилась написати низку оповідок, де спробувала доступно розкрити і самі події, і участь дітей у коловороті війни...
25 лютого Україна відзначає 155-річчя від дня народження Лесі Українки — видатної поетеси, яка стала символом незламності та духовної сили.
«Схилися наді мною, капелане, Прости усе, що Бог іще не встиг. Я з тих, без кого вічність не настане. Я з тих, всечесний отче, я із тих...» Богдан Томенчук
«І рани їхні вже не їм болять. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло, Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна Сотня в вирій полетіла...» Людмила Максимлюк