Чорнило

Наука і техніка

Теперішні школярі чорнилом не пишуть. Пишуть кульковими ручками, олівцями, фломастерами. Старшокласники, студенти і дехто з дорослих користуються ще й чорнильними авторучками. Чорнило у наш час — річ звичайна, як і багато інших речей. А в далекому минулому? Колись чорнило коштувало дуже дорого, рецепти його виготовлення зберігалися в таємниці. У стародавньому Римі того, хто наважувався вкрасти з імператорської канцелярії склянку чорнила, засуджували до страти.

У Римі і на Стародавньому Сході використовували чорнило із сажі. Але таємниця деяких сортів древнього чорнила й досі не відкрита. Наприклад, невідомо, чим написані документи, що зберігаються у знаменитому вірменському інституті давніх рукописів Матенадарані. Те загадкове чорнило дуже стійке. Воно не зникло навіть зі сторінок книг, які зберігалися у вологих печерах, мокли у вапнистих водах.

Багато століть тому ченці монгольського монастиря Ердені-Узу розробили рецепт «чорнил коштовних каменів». Це чорнило мало такий же колір, як і коштовні камені й метали. Чорнило було золоте, рубінове. Як воно виготовлялося — ніхто не знає...

Стародавні мешканці Середньої Азії теж мали свої секрети. У печерах півострова Мангишлак знайдено книги й рукописи. Вчені виявили, що до складу чорнила, якими їх написано, входять просо і цукор.

Цукор був важливим складником чорнила, яким користувалися наші предки у XVIII—XIX століттях.

Нині існує багато гатунків чорнила : канцелярське, для авторучок, штемпельне, для документів. Чорнило не обов’язково має бути чорним. Є зелене, синє, червоне, фіалкове. А в Японії винайдено біле чорнило — для написання на кольоровому або чорному папері.